И рухнули с небес наземь
граненые градины - звезды
и в шуме
лопанья колеса зем-
ли вопль бьет:''Пропали мы!'' Просто
я умер.
Ударила мне в мозг вечность.
Ослепший, я вспомнил с тос-
кой мать. ''Исчез,
оставил всех бессердечно...''
Однако, не кончилось:
кома. Воскрес.
На улицу бегу. ''Будем, -
кричу я, - счастливыми
вручать живым
пару тысяч мечт.'' Но они не ждут чуда.
Остались спесивыми.
''Куда же вы?
Я родился...'' Смотрю:
по-старому здесь всё. В кресло
упал в думе.
Ужели один я видел тот трюк
с перемещением бездны,
когда умер?
Чала Вячеслав,
Шахты РФ
Блеснув, монетой кануть в воду - так за собой след замести. Я слишком полюбил свободу, чтобы ответственность нести. e-mail автора:Chalaw@mail.ru
Прочитано 2340 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ну что уж тут поделаешь - один в поле не воин. Даже если тебе и посчастливилось суметь до конца понять Господень план спасения, то не думай, будто все мгновенно тебе побегут внимать. Жди пока и их петух жаренный не... повстречает.
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
